Search

145-та річниця від дня народження та 100-річчя заснування Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського

2018 рік, без перебільшення, рік двох значних ювілеїв: 145-та річниця від дня народження та 100-річчя заснування Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського.

І сьогодні, як ніколи, актуальними є слова громадського діяча і дослідника історії Української революції 1917–1920 рр. у діаспорі, редактора часопису гетьманського руху «Батьківщина» (м. Торонто, Канада) Мирон Королишина (1913–1995), опубліковані 35 років тому у збірці «За національну єдність» до іншого ювілею — 110-річчя народження Гетьмана Павла Скоропадського і 65-ту річницю відновлення Гетьманства:

«…ці два державні ювілеї, що скріплюють боротьбу нашого народу за свою самобутність. — в’яжуться також з долею Західнього світу, який стоїть тепер перед російсько-комуністичною небезпекою подібно як Україна в 1918 році».

Читаючи ці рядки, розумієш, що з часом вони тільки набули гостроти та вимагають вже не дискусій і розміркувань, і не є класичною філософською дилемою «бути чи не бути?» — автор впевнений: Українській Державі БУТИ!!!

Ігор Чайка, керівник проекту «Останній Гетьман. Незавершена подорож»

*Матеріал публікується в авторській редакції зі збереженою стилістикою, орфографією та пунктуацією. 

Мирон Королишин

ЮВІЛЕЇ, ЩО ЧЕКАЮТЬ ЗДІЙСНЕННЯ СВОЄЇ МЕТИ 

Замість привітання для Крайової Управи СГД в Англії

на Святочну Академію

У цьому році український державницький табір відзначає дві дати, що золотими літерами вписалися в історію України. Це 110-ті роковини народження Гетьмана Павла Скоропадського і 65-річчя відновлення Гетьманської Держави.

В особистому житті Гетьмана Павла впадає в очі його ставлення до Росії, в якій він зробив найвищу військову кар’єру — до фліґельадьютанта царя, — але ніколи не включався в імперську політику. Не включався в Державну думу в мирний час, хоч його туди заманювали. І з вибухом першої світової війни не закликав своїх земляків боронити Росію у війні з Австрією.

Рівнож — з поваленням царату Гетьман також не робить «вибору між Росією і Австрією». Він не йде з російськими генералами рятувати російську імперію. Він, як колись Мазепа, уважав, що прийшов для нього час повести свою Батьківщину — Україну до Державного буття, не зважаючи на те, що навколо нього проходила жорстока революція, ворожа Гетьманові особисто й національно. Та революція, що накидала Україні і клясовий і національний розбрат та гасила перший найсильніший національний спалах до волі і гальмувала порив українців до відновлення своєї самостійної держави.

Але Гетьман Павло, понад переходовий шум привабливих гасел соціялістичної революції, — був задивлений в кінцеву Мету — відновлення Національної Держави. Тому в листопаді 1917р. Гетьман збройно обороняє своїм корпусом Україну і її Столицю з Центральною Радою від тієї революції, що гнала російські орди на Київ, щоб розігнати Центральну Раду й окупувати Україну.

І вдруге Гетьман рятує Україну від переведення її на статус генерал-губернаторства в квітні 1918р. Він тоді, з хліборобськими делегатами, проголосив відновлення Гетьманщини  — як Української НАЦІОНАЛЬНОЇ Держави, без партійних ярликів, без поділу громадянства за будь-якими різницями. Це відновлення НАЦІОНАЛЬНОЇ державносте — без узалежнювання від «всеросійських установчих зборів” — було розривом з пофальшованим Росією Переяславським договором і завершенням НАЦІОНАЛЬНОЇ революції, маніфестованої нашим вояцтвом і народніми масами в перших місяцях повалення царату. Відновлення Гетьманства стало справжнім дороговказом для боротьби — не якоїсь там «клясової», — а спільної — всенаціональної — для всіх громадян держави.

Гетьман Павло як політичний і військовий стратег з далекосяжною візією, — найкраще розумів природу російського імперіялізму,  а комунізму зокрема з його ворожими замірами. Тому він усю розбудову держави спрямував на економічне й стратегічне скріплення України, включно до сполучення Чорного моря з Балтійським. Такою політикою Гетьман ставив Україну в авангарді боротьби за усамостійнення поневолених народів. А союз України з Кубанню і Доном мав стати головною протикомуністичною і взагалі проімперською силою на Сході Европи.

На тлі тодішньої дійсности в Україні і сьогоднішньої в західніх країнах широкими контурами зарисовується велич Гетьмана Павла як великого державного мужа 20-го століття.

Тому ці два державні ювілеї, що скріплюють боротьбу нашого народу за свою самобутність. — в’яжуться також з долею Західнього світу, який стоїть тепер перед російсько-комуністичною небезпекою подібно як Україна в 1918 році.

У листопаді 1918 р. Гетьман вислав визначного дипломата з царських часів Івана Коростовця (дядька Володимира Коростовця, що помер в Англії) до Яс для наладнання зв’язків з Антантою. Але тодішні представники Антанти, як записав І. Коростовець в 1932 році. — «за деревами не бачили лісу»: — за ’’єдиною неділимою» не хотіли бачити большевицької небезпеки для Европи, перед якою перестерігав тоді Антанту Гетьман Павло Скоропадський.

Енно, як пише Коростовець, навіть назви Україна не вживав, тільки «Южна Русь», вимагаючи усунути уряд Гетьмана і створити «об’єднаний з російським».

Треба думати, що при відповідній нагоді нинішній Захід дасть поневоленим народам можливість творити свої держави.

Але чи не знайдуться в такий час на Заході сили, які знову «поза єдиною неділимою» не схочуть розуміти народів, що мають право на свою державність?

Перебороти таке кривдяче для України становище на міжнародній сцені — це в першу чергу невідкличне завдання еміграції. Чи готова наша еміграція всеціло використати свої всі сили і можливості на оборону прав нашого народу?

Хто зможе виступити в імені всієї нашої еміграції так, щоб усі були в згоді й не шукали «кращих шляхів»?

Багато наших діячів часто алярмують в пресі про потребу консолідації. Всі вони знають, як починалася консолідація 1948 р., і чим, після безперервних криз, закінчилася в 1978-1979 роках: повним застоєм справжньої допоміжної праці для України на внутрішньому і зовнішньому відтинках.

Але ні один автор консолідаційних закликів чомусь не зважиться сказати широкій громаді — навколо кого або чого мала б створитися “нова» консолідація.

Наші партії, не маючи об’єднуючої бази, — дуже чулі на звернення «прихильних Україні» окремих представників наших сусідів творити «спільний фронт боротьби“ «за спільні інтереси”…

Але в той же час не добачають своєї, всеукраїнської, державницької плятформи, — Гетьманства, щоб біля нього створити внутріукраїнське поєднання і з позицій його сили вести потрібну працю внутрі, а головно — перед зовнішнім світом.

Гетьман був переконаний, що самою зброєю на фронтах не легко перемогти російський імперіялізм. Крім зброї, треба протиставити також сильну національну ідеологію-віру та вищу від комунізму національну мораль.

Для мобілізації української моральної сили Гетьман уважав створення об’єднаного політичного проводу. Однак внутріпартійний егоїзм та зовнішні обставини не сприяли здійсненню Гетьманового задуму під час другої світової війни.

Чи не час уже — після багатьох випробувань — погодитися з тим, що Гетьманство персоніфікує державну метрику Руси-України, яку Захід знав тільки як КИЇВСЬКУ РУСЬ- Україну. І тепер Захід зрозуміє, що Україна — це не ”Юг Росії” в образі “Малоросії” або “УССР”, чи в образі “окраїн”, або “кресуф всходніх“, якщо б бодай еміграція покищо заманіфестувала своєю єдністю перед Заходом велич Руси-України, яка в свій час була відома в усьому тодішньому світі.

Тільки Гетьманство покищо є всенаціональною ідеологією і Державною Метрикою України, персоніфікованою в Гетьманському Роді Скоропадських. — як доказує В. Липинський. — і який гідно цю нашу Метрику доніс до наших днів і, дасть Бог, — донесе її до Вільного Золотоверхого Києва.

Відзначення цих Державних ювілеїв є для нас, гетьманців і всіх державників, скріпленням віри, що Український Народ — після найжорстокіших досвідів — сприйме Шевченкові заповіти. і при допомозі Гетьманства здійснить ВЕЛИКУ МЕТУ, започатковану Гетьманом Павлом 65 років тому, та ввійде в коло вільних народів під іменем своєї Національної Метрики —

УКРАНСЬКА ДЕРЖАВА!

ДЕРЖАВНИЦЬКА МОЛИТВА

Молимось Тобі, Боже наш,

За Гетьмана і за Гетьманський Рід!

За одну для всіх і вищу од всіх Законну, Маєстатичну

і Загальну Державну Українську Владу!

За всю Землю Українську!

За спільну всім місцевим «уділам», «вірам», «партіям»

і народам Батьківщину!

За ціле громадянство Українське!

За основу Його буття, як Державної Нації,

за Церкву!

За єдність сім’ї-родини!

За співпрацю клясів!

За Армію!

 

Please follow and like us:
Write a response

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Close
hetman.org.ua © Copyright 2018
Close